Цьогоріч вирішили не чекати канікул (або погода зміниться, або черговий локдаун уведуть:)) ), і здійснили екскурсію вихідного дня. Мандрували ми далеко, але в межах області, бо ще стільки цікавого діти (та й деякі батьки) не бачили. Перша зупинка - Білі скели. Ото вже, мабуть, сварили мене батьки, бо діти приїхали теж білі, як ті скелі:)) Але світлини отримуються дуже гарні:)) Потім ми відвідали помістя П.Скаржинського, представника давнього козацького роду, новоросійського поміщика, одного із зачинателів виноградарства та виноробства (та ще й масона). Наступна зупинка (з обідом) була в Трикратському лісі. Ми обіймали дуб кохання, мріючи про високе почуття, (дехто для 100%-ті залізав на те дерево), гуляли лісовими стежками та милувалися падолистом. А потім почався....армагедон (для мене!). Ми відвідали 2 каньйони - Арбузинський і Трикратський. Так, тут надзвичайно гарно і захоплююче. Фотографії отримуються просто шедевральні. Але, коли відповідаєш за життя і безпеку 14 дітей, то вже не до краси. Кожного разу, як діти підходили до краю урвища, чи позували на валунах, чи просто стрибали з каменя на камінь, мій пульс уповільнювався, серце стискалося, а губи шепотіли: "Господи, поможи!" Просто відчувала, що на голові додалося кілька сивих волосин. Пульс зявився, коли вже сідали в маршрутку:)) Як результат: десятки світлин (цікаво, учні сьогодні виконують домашні чи викладають світлини в інстаграм?), втомлені (але втома приємна), очі світяться щастям і захватом - - хіба це не вартує кількох сивих волосин?:)) Усі вихованці повернулися додому щасливими і на емоціях!!! А дехто...ще й шкарпетки у річці Мертвовод намочив (а дехто не лише шкарпетки:)) ) Це, мабуть, щоб знову повернутися у таке гарне місце:))
Дякую батькам АШОК за фінансування поїздки, окрема вдячність мамам Елена Ковтун Светлана Дорошенко Anna Vayskerberg за теплу компанію і допомогу!
Так склалося, що зі мною поїхала донечка, яка саме приїхала додому. ТОж фото- і відеозйомкою я була забезпечена. Окремим бонусом мамі став вірш Ann Shamvey про сьогоднішню екскурсію. Дякую, моє сонечко, за день, проведений разом.
За організацію екскурсії, супровід, цікаву інформацію та історичні довідки дякуємо Руслан Волчецкий. Чекайте нас наступного року:))
Нарешті закінчила писати! ( писала аж 3 рази, бо ноут зависав). Тепер можна й спати лягати. А в голові крутяться думки: "Чи прийдуть діти завтра до школи?", "Чи виконали домашні завдання?", "Що показати дітям наступного разу?". Ото вже ті вчительки......
Наша пляшечка повна під зав'язку! Дякую всім, хто допомагав наповнювати
