МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА

*****

Видання без згоди автора, мовні особливості та ще багато незнаного про Енеїду.

«Енеїда» — перший твір, написаний народною мовою. Котляревський перший відійшов від старокнижної української мови та написав «Енеїду» живою народною мовою. Вважається, що саме цей твір започаткував нову українську літературу.

Перші три частини «Енеїди» були надруковані у Санкт-Петербурзі в 1798 році без відома та згоди автора. Видання назвали "Енеида на малороссийский языке перелицованная И.Котляревским". Відомо, що автора розлютив факт несанкціонованого видання, та у своєму власному першому виданні 1809 року він зганьбив його творців.

Як і оригінал, сюжет описує пригоди троянського отамана Енея, проте у викладі Котляревського вони подаються в антуражі тогочасної української культури, з використанням етнографічно-побутової лексики: назви одягу, їжі, житла, хатнього інтер'єру, сільськогосподарських знарядь, народних ігор, назви спорідненості та свояцтва тощо.

Нині знайти оригінальне першовидання «Енеїди» 1798 р. майже неможливо. Примірники зберігаються у бібліотеці ім. Вернадського та в кількох колекціонерів. А от видання 1808 і 1842 є майже в кожній домашній бібліотеці.

Вишита книга поезій #ЛіниКостенко

Книжка містить 72 твори Ліни Костенко та має назву «Я поцілую мальву у щоку».

Розміри унікальної книги 60 х 42, вага – 5 кілограмів. Обкладинка виготовлена з найтоншої шкіри зеленого кольору. Книга вишита вручну майстринею Оленою Медведєвою та рівнянами.

*****

 

                                                       Сенсація!

Ймовірний портрет ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА у віці 16 років. Він зберігається в Санкт-Петербурзі, у приватному помешканні Ксенії Карпенко - онуки відомого вченого-шевченкознавця Ієремії Айзенштока. Портрет був придбаний за місяць до початку радянсько-німецької війни. Айзеншток залишався переконаним, що зображений - саме Шевченко. Петербурзький дослідник портрета Луїза Целіщева вважає, що полотно було створене у 1829-31 роках невідомим художником із кола учнів литовського живописця Яна Рустема. Нагадаю, що Т.Г.Шевченко навчався у цього професора Віленського імператорського університету. У 1961 році на стіні будинку університету було встановлено пам'ятну дошку з барельєфом нашого Кобзаря. На ній — напис трьома мовами — литовською, українською й російською: «У цьому будинку в майстерні художника І. Рустемаса вчився великий український поет-революціонер Тарас Шевченко».

*****

ВОРОНИНА ВЕЧЕРЯ

Ворона вперше взялася варити вечерю. Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку. Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки, вкинула вчорашній вінегрет.

В відрі вирувало. Ворона вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі. Все вкинула, вимішала...

Вариво видалось вельми вегетаріанським. Ворона вирішила вкрасти вирізку. Вигасила вогонь, вирушила в “Велес”. Відважно влетіла всередину. Всі відвідувачки “Велеса”, вгледівши ворону, влаштували вереск. Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку віниками.

Втікаючи, ворона втрапила в віддалений від виходу відділ. Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла.

Вдома відновила вогонь, вкинула в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.
- Все, вистачить, - вимовила вголос.
Вдоволена вмостилась відпочивати.

Влетів ворон.
- Вау! Вечеря! Вельми вдячний! - вигукнув.
- Втомився, вельмишановний? Виголодився? Всідайся! - відповіла.
Ворона впевнено влила вариво в ваганки*, - виглядало вдало. Ворон взявся видзьобувати.

Враз - випрямився, витріщився!!!
Ворона викрикнула:
- Вдавився?! Викликати ветеринара?!
- Води, - вимовив втишено ворон, випльовуючи вариво.
Випив воду, відкашлявся.
- Відпустило... - видихнула ворона.

Вона відвернулась. Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.
- Виїв все! - виголосив, віддаючи вороні випорожнені ваганки.
- Вечеря вдалась? - взялась вона випитувати.
Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться взаємини).
Вдавано ввічливо вимовив:
- Вдалась... Вражений...

Ворона вийшла вимити ваганки .
Вдивляючись в відро відверто відразливого варива, ворон важко видихнув:
- Вмру...

Вернувшись, ворона весело відрапортувала:
- В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!

Ворон випив валер’янки...

______________________________

* Вагани — давгаста дерев’яна миска. Ваганки — зменш. до вагани

                                                    СВІТЛАНА ЛУКАШОВА