Урок літератури влітку

Закінчився навчальний рік. Оцінки виставила, коефіцієнти порахувала, табелі роздала А-шкам, на Хуторах відпочила з класною родиною. А мозок ще не розуміє свого щастя, ще мислить інноваціями, технологіями, лайфхаками. І фраза чоловіка «Ходи,подивимось фільм «Ніч у музеї» викликає зовсім іншу реакцію. Мозок тут же посилає сигнал «Яка цікава форма роботи!» І приходить ніч без сну (не тому, що дивилась фільм), бо намагаюсь придумати, як же реалізувати цю задумку – провести влітку урок літератури з елементами інтеграції «Сутінки в……(не в музеї звичайно ж) у бібліотеці!» Мені пощастило, бо подруга – сільський бібліотекар Алла Гарагуля. Тож наступного дня мою ідею підхоплено на «ура». І тут на електронку приходить наказ, в якому чорним по білому написано, що я маю їхати перевіряти творчі роботи учасників ЗНО з української мови. А це значить, що допомогти Аллочці в підготовці я не зможу, хоч відміняй задумане. Творча і креативна подруга все бере на себе (мені справді було соромно), мені ж залишається лише ввечері прийти зі своїми вихованцями. Кого брати із собою на урок довго не думала,звичайно ж найстарших – учнів 8, чи то пак вже 9 класу. До уроку підключилася і класний керівник дітей, шкільний бібліотекар Ніна Єніна, яка й зібрала найбільш активних поціновувачів уроків літератури 31 травня біля сільської бібліотеки. Я розуміла, що нова форма роботи в принципі завжди для дітей є цікавою, але навіть не очікувала, що це буде не тільки цікаво, пізнавально, а й весело. Для того, щоб зайти в бібліотеку, треба було скласти пазли, знайти чарівне слово, яке відкрило двері, де нас зустрів…Чарлі. Так – так, діти саме так назвали Кощея 😄Яких тільки завдань не ховала в собі містична скринька: і казки дитячі читали, і права героїв казок розібрали, і казку «Колобок» озвучили, а ще гралися в ігри, слухали етюди у виконанні Ліпської Валерії. У таємничій кімнаті переглянули найбільш «страшні»😉 моменти фільму «Вій», Алла Вікторівна презентувала книжки містичного жанру, які влітку можна почитати. На завершення Ніна Степанівна підготувала учням «Солодку бібліотеку», а я зробила світлину на згадку про урок. А завершальним акордом «Сутінків» став….голосний свист Алли Вікторівни, яка не стримала своїх емоцій. Це викликало секундну тишу і шквал оплесків та овацій. Оце так завершення!!!!
Ми виходили з бібліотеки в ніч, діти голосно і щасливо обговорювали нетрадиційний урок літератури.