Свою вихованку, комашечку Анюту, я востаннє бачила 23 лютого 2022 року. І ось сьогодні - зустріч:)) За цей час дівчинка стала ще красивішою, дорослішою, відкритішою. А ще вона вивчила франузьку мову і закінчила школу у Франції, вступила до коледжу. За чашкою чаю ми декілька годин ділилися подіями, інформацією, планами на майбутнє, визначали переваги і недоліки системи освіти як французької так і української. Відмітила, що Аня навпрочуд гарно спілкується рідною мовою, здається. навіть з більшою скрупульозністю підбирала слова, бо "суржик - то ж не мова!" У серце врізалися слова: "Коли у Франції вимовляла слово "школа", перед очима одразу поставав поріг нашої рідної школи.":((
Настрій сьогодні - по-щасливому сумна:((
На згадку про зустріч залишається магнітик на холодильник (із самого Парижа) та тепло спілкування , подароване дівчинкою. Нехай щастить тобі у далекій країні, моя дівчинко! А я чекатиму твоїх сповіщень, дзвінків, зустрічі:((
Немає коментарів:
Дописати коментар